Мова – це найцінніше з надбань народу, духовний скарб нації. Це саме той інструмент, який єднає людей однієї нації і робить їх єдиним цілим.      Починаючи з 2000 року 21 лютого відзначається як Міжнародний День рідної мови. Це – день «підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності» проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі.

     Оскільки з 6 тисяч розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

     Світові експерти з питань мов наголошують, що мовна різноманітність – це еквівалент людської різноманітності. Людство зазнало успіху на цій планеті, завдяки тому, що воно спроможне пристосуватися до найрізноманітніших обставин. А мова – це інтелектуальний еквівалент біологічних можливостей людини. Дуже важливо, щоб розум сучасної homo sapiens весь час працював і це можливо здійснити лише через мову. Адже кожна мова по різному охоплює бачення світу. І щоразу, коли вимирає якась мова, людство втрачає унікальне бачення світу.

     Історія свята має дуже трагічне начало і святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

     Минуло багато років і аж у жовтні 1999 року Генеральною конференцією ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, який відзначався саме 21 лютого.

     Щиро вітаємо усіх спілчан зі Міжнародним Днем рідної мови. Бажаємо успіхів, не зупинятися на досягнутому і залишатися відкритими перед світом, водночас зберігаючи власну культурну самобутність та невичерпне розмаїття українського слова. І нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом.