01 лютого в Біла Церква зустрічала військовослужбовця Богдана Пантюшенка, який 5 років провів у полоні бойовиків. У приміщенні міської ради зібралися представники міської влади, жителі міста, рідні та друзі – аби привітати Героя з довгоочікуваним поверненням на рідну землю та подякувати за його мужність та патріотизм під час виконання військового обов’язку.

Перед початком зустрічі Богдан Пантюшенко та його дружина Вікторія поклали квіти до стели Героям Небесної Сотні та вшанували пам’ять загиблих під час Революції Гідності.

До присутніх звернувся міський голова Геннадій Дикий, який наголосив, що Біла Церква – дійсно патріотичне місто, адже здатне народжувати таких Героїв, якими пишається вся Україна.

«Сьогодні ми всі разом вітаємо нашого захисника та його сім’ю! Потрапивши в полон після того, як підбили його танк, він не зламався, не кинув товаришів. Переконаний, що сьогодні все місто пишається цією подією!.. Бажаю, щоб усі ці страшні дні назавжди залишилися позаду для вашої родини, а попереду нехай вас очікує тільки все найсвітліше і найпрекрасніше! Народжуйте нам справжніх патріотів! Усього вам самого найкращого. Зі святом нас усіх!» - наголосив Геннадій Дикий.

Богдан Пантюшенко у свою чергу зазначив: «Вдячний усім, хто увесь цей час підтримував мене, цікавився, молився, всіляко долучався до цього процесу. Але я хочу наголосити, що ні до полону, ні в полоні, ні після моя боротьба не закінчилась, як і ваша. Війну ми не виграли, тому зараз на всіх рівнях ми повинні продовжити свою справу і не забувати, що зараз в Україні не мир, а війна»

До присутніх звернулися також члени родини Богдана Пантюшенка.

Його батько Валерій розповів, що родина протягом п’яти років чекала Богдана, і коли він пішов на війну, була готові до всього, адже неможливо виграти війну без вбитих, покалічених, полонених: «Коли він йшов, я сказав, щоб у разі поразки або полону він навіть думки не мав вбивати себе, адже це великий гріх. Я побажав йому триматися, адже навіть у разі полону можна буде щось зробити, адже Україна своїх не кидає… В Україні живе багато людей, серед яких, на жаль, трапляються негідники. Якби не вони, Богдан давно вже був би на волі».

Мати Богдана Наталія наголосила, що всі ці роки відчувала велику підтримку близьких, друзів, яких з’явилося дуже багато після цієї неприємної події: «Вдячна всім небайдужим та патріотичним людям, які проживають у місті Біла Церква! Бажаю, щоб таких людей було якомога більше, адже Україна була, є і буде!».

Дружина Вікторія відмітила: «Нарешті ми дочекалися, і Богдан вдома. Ці п’ять років я проживала в Києві і там була ближче до влади, яка займалася звільненням Богдана та інших полонених, і знаю, як це відбувається і скільки різних провокацій може бути. Впевнено можу сказати, що сила – в єдності, і це я зрозуміла на своєму прикладі».

Ветеран УПА, Почесний громадянин Білої Церкви Теодор Дячун відмітив, що їхні долі з Богданом схожі, адже Богдану довелося пройти такі ж страждання, як і йому колись – у 50-х роках минулого століття, і тих страждань завдавав той самий ворог: «На щастя, Богдану вдалося вирватися на волю з кривавих лап ворога і мати щастя перебувати на рідній землі… Я знайомий із родиною Пантюшенків дуже давно, і ми підтримуємо дружні взаємини. Батьки Наталія і Валерій виховали гідного сина, яким має пишатися вся Україна. Сподіваюся, що ця боротьба закінчиться перемогою України».

Зі словами вітань до Богдана Пантюшенка та його родини звернулися також депутат Білоцерківської міської ради Вадим Кошель та депутат Київської обласної ради Сергій Яременко. Вони відмітили, що всі п’ять років намагалися бути в курсі подій, пов’язаних із процесом звільнення з полону українських військових, побажали Богдану та його родині здоров’я, кохання та перемоги.

Під час зустрічі Герою було вручено нагрудний знак «За заслуги перед містом», квіти та подарунки.

У заході взяли участь депутати Білоцерківської міської ради Юрій Петрик, Володимир Бабенко, заступник міського голови Анатолій Кравець, радник міського голови Микола Антонюк, волонтери, представники громадськості, журналісти місцевих ЗМІ.

Для довідки

Український військовослужбовець Богдан Пантюшенко (позивний «Броня») родом з Білої Церкви. Тільки-но почалася війна на сході, записався добровольцем – у 2014 році мобілізувався у Першу танкову бригаду Збройних сил України. До цього брав активну участь у Революції Гідності. Командир танка з позивним «Броня» потрапив у полон 18 січня 2015 року, в бою неподалік від селища Спартак. Після цього Богдана засудили на 18 років за підрив Путилівського мосту, яким бойовики підвозили боєприпаси до Донецького аеропорту. Три місяці «Броня» вважався зниклим безвісти, півтора року від Богдана не приходили листи, а бойовики викреслювали прізвище Пантюшенка зі списків на обмін як мінімум тричі. Підтвердження того, що Богдан живий, вдалося отримати тільки в грудні 2019 року. Обмін нарешті відбувся, і 29 грудня 2019 року 76 звільнених з полону українців, серед яких і Богдан Пантюшенко, повернулися додому.

За матеріалами Білоцерківської міської ради